Музика
Ріли, джиґи та музика гурту
Як відрізнити рил від джиги чи хорнпайпа, і що саме додають скрипка, уїлінські волинки та боуран до вечора ірландської танцювальної музики.
Оберіть вечір біля річки Ліффі ↗Швидка відповідь
Більшість ірландських танцювальних мелодій — це рили, джиги або хорнпайпи. Рили звучать у рівному розмірі на дві або чотири долі, джиги пружно пульсують групами по три, а хорнпайпи гойдаються важчим, пунктирним кроком. Мелодію зазвичай ведуть скрипка, флейта, вістл і уїллен-пайпи, а бодран — рамковий бубон — тримає ритм, до якого часто додають гітару для акордів.
Відео
Ріл — це мелодія, яку ви, найімовірніше, почуєте першою. Вона написана в рівномірному розмірі на два або чотири удари, що надає їй плавного, енергійного звучання. Ця форма шотландського походження, і наприкінці XVIII століття вона потрапила до Ірландії, де прижилася й стала основою репертуару. Учні степ-дансу знайомляться з нею рано, як із м'яким танцем у м'якому взутті, тоді як тредл-ріл переносить ту саму музику в жорстке взуття.
Джиги та слип-джиги
Джиги — це запальні мелодії у складному розмірі, де кожен такт ділиться на три. Подвійна джига, у розмірі шість-вісім, є найпоширенішою; слип-джига, у розмірі дев'ять-вісім, має плавний, тридольний ритм, який танцівники виконують у м'якому взутті. Ірландською джига називається port. Саме слово, ймовірно, походить від французького або італійського кореня, що означає стрибати, а танець уперше набув популярності на Британських островах у шістнадцятому столітті.
Хорнпайп
Хорнпайп має важчий, синкопований свінг, і його танцюють у жорстких черевиках, тож це та мелодія, де ви чуєте ноги танцюристів так само, як і музикантів. Його історія сягає століть у Британії та Ірландії, а вже до 1760-х років характерний ритм хорнпайпу сформувався в ірландській танцювальній традиції. На céilí ви також можете почути польки та вальси, які доповнюють танцювальну програму поряд із рилами, джигами та хорнпайпами.
Скрипка, флейта та свисток
Ірландську танцювальну музику визначають чотири мелодійні інструменти, чия історія сягає кількох століть: скрипка, флейта, вістл і уїлліан-пайпс. Скрипка прийшла з континентальної Європи, і її поширення сприяло появі нового класу вчителів танців. Вістл настільки звичний, що ірландських школярів зазвичай навчають його основ, подібно до того, як діти в інших країнах опановують блокфлейту. У гурті ці мелодійні інструменти зазвичай грають мелодію в строгому унісон, наслідуючи провідного виконавця та прикрашаючи мелодію форшлагами, трелями й глісандо.
Ірландська волинка (uilleann pipes)
Волинкові труби (uilleann pipes) — це власний різновид ірландської волинки, і вони анітрохи не схожі на інструмент маршового волинника. Виконавець сидить, накачуючи невеликі міхи, прикріплені до пояса й руки, які наповнюють мішок; назва походить від ірландського слова, що означає «труби ліктя». Чантер відтворює мелодію в діапазоні двох октав, три дрони видають постійні ноти з інтервалом в октаву, а три клапанні регулятори дозволяють волиннику додавати акорди одним поворотом зап'ястя. Na Píobairí Uilleann, організація волинників, проводить заняття та веде архів інструмента.
Боуран
Строго кажучи, бодран — це рамковий барабан: шкіра, зазвичай козяча, натягнута на один бік дерев'яного обруча, а задня частина залишається відкритою, щоб музикант міг притискати руку зсередини, змінюючи висоту тону та тембр. По ньому б'ють невеликим дерев'яним битком під назвою тіппер, зазвичай виготовленим з ясена, падуба або гікорі. Його походження викликає суперечки: одна версія пов'язує його з фермерським решетом, яке колись використовували для просіювання зерна, інша ж простежує його до бубна XIX століття. Так чи інакше, це барабан, який ви найімовірніше почуєте, як він тримає ритм під мелодію.
Джерела