Танці
Céilí, степ та sean-nós
Три напрями ірландського танцю, які можна побачити на вечері-шоу: від групових фігур céilí до імпровізованого, низького до землі sean-nós.
Оберіть вечір біля річки Ліффі ↗Швидка відповідь
Ірландський танець має три основні напрями. Céilí — це групові танці, побудовані на фігурах і перестроюваннях із простою роботою ніг. Степ — сольний сценічний стиль із нерухомим корпусом і швидкими, точними ногами, який здобув славу на сцені з 1994 року. Sean-nós — давніший, імпровізований сольний стиль, який танцюють низько до землі з вільними руками. На вечері-шоу зазвичай на сцені виступають степ-танцюристи, а завершується все céilí для публіки.
Céilí: танець у групі
Céilí — це соціальні групові танці Ірландії. Їх танцюють від двох до шістнадцяти осіб, і головне тут — у фігурах і перестроюваннях, а не у вишуканій роботі ніг: лінії, що стоять одна проти одної, кола, довгі танці та квадратні побудови на кшталт кадрилі. Багато з них було відроджено під час Ґельського відродження на початку XX століття і згодом кодифіковано; близько тридцяти з них становлять основу для іспиту вчителів céilí. На соціальному céilí обирають найпростіші танці, тож новачок може повторювати рухи, поки досвідчений танцюрист називає фігури.
Степ: сценічний стиль
Степ-данс — це стиль, який уявляє більшість відвідувачів: корпус нерухомий і прямий, а ноги рухаються швидко й точно, часто на пальцях. Він поділяється за взуттям. До танців у м'якому взутті належать ріл і сліп-джига; танці у твердому взутті, як-от хорнпайп і требл-джига, додають стукіт черевика як перкусію. Цей стиль було стандартизовано для змагань Ірландською танцювальною комісією, заснованою 1929 року, і він здобув глобальну аудиторію після того, як ірландський танцювальний інтервал-акт на пісенному конкурсі Євробачення 1994 року переріс у гастрольне сценічне шоу.
Чому руки залишаються нерухомими
Одна з історій, що стоять за знаменитою незворушністю, сягає мандрівних учителів танців, які викладали по всій Ірландії у вісімнадцятому та на початку дев'ятнадцятого століть. Приміщення були малими, тож танці часто показували на столах або навіть на верхівках бочок, що не залишало місця для широких рухів руками чи переміщень по підлозі. Вікіпедія пов'язує ці тісні сцени з руками, притиснутими до боків, у ранніх стилях. Сучасні сценічні танцівники часто вільно рухають руками, але правила змагань досі вимагають тримати їх опущеними.
Шан-нос: старий стиль
Шон-нос означає «старий стиль», і ця назва охоплює як манеру співу, так і манеру танцю. Як танець це сольна форма: низько до землі, імпровізована, а не хореографічна, з вільно розгойдуваними руками та ногами, що вибивають акцентований ритм мелодії, — крок, відомий як «батер». Немає встановленого костюма й обов'язкової постави, окрім досить прямої спини. Танцівники часто змінюють один одного, підживлюючись енергією партнера, що робить це ближчим до розмови, ніж до відпрацьованої рутини.
Танець з пензлем
У шоу на Bachelors Walk танцюристи включають до своєї програми танець із щіткою. Його описують як більш спеціалізовану форму танцю sean-nós, тож очікуйте на щось у вільнішому, імпровізаційному дусі старого стилю, а не на відшліфований ряд степ-танцюристів. Те, як саме це буде поставлено, вирішують самі виконавці того вечора. Як різновид sean-nós, він належить до традиції особистих, імпровізованих кроків, які танцюють близько до підлоги, а не до високих ударів ногами змагального степ-танцю.
Сет-данс, двоюрідний брат кейлі
Сет-денс — ще одна соціальна традиція, про яку ви можете почути. Його танцюють передусім для задоволення, а не для змагання, і він запозичує частину складної роботи ніг із степ-денсу, що робить його, на погляд стороннього, жвавішим за кейлі-денс. Ірландські групові танці загалом завдячують французькій кадрилі, яка сильно вплинула на них наприкінці вісімнадцятого століття. На вечері-шоу вас навряд чи навчать повного сету, але якщо вам сподобається кейлі, сет-денс — це те, що варто шукати далі.
Джерела